Пленум ВССУ прийняв постанови щодо судових витрат та строків

17 жовтня 2014 року у Вищому спеціалізованому суді України з розгляду цивільних і кримінальних справ відбулося чергове засідання пленуму, на якому були прийняті постанови щодо судових витрат у цивільних справах та розумних строків при розгляді справ.

У підготовленому проекті постанови висвітлено найбільш спірні моменти застосування законодавства про судові витрати у цивільних справах. Зокрема, детально роз’яснюється відмінність судового збору від інших судових витрат, їх види і склад та особливості застосування, сплати судового збору перед зверненням до суду, у тому числі при наявності процесуальної співучасті – співпозивачів, співвідповідачів, а також у процесі трансформації  позову – пред’явленні зустрічного позову, збільшенні чи зменшенні позовних вимог, при оскарженні судових рішень тощо.

Значну увагу у проекті приділено чіткому розумінню визначених законом пільг при сплаті судового збору та особливостям звільнення від сплати судових витрат, детально роз’яснено питання розподілу судового збору та судових витрат при ухваленні судового рішення, а також повернення судового збору.

«При підготовці проекту постанови пленуму тривали гострі дискусії щодо оплати витрат на правову допомогу адвокатам у разі, наприклад, якщо правова допомога надавалась поза межами судового засідання. Незважаючи на різні думки суддів з цього приводу, більшість науковців і

апеляційних судів визнали, що до складу витрат на правову допомогу повинні включатись реальні витрати, а не лише витрати за участь у судовому засіданні», – підсумував доповідач. 

Також у другому читанні пленум розглянув постанову «Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення».

Пояснюючи актуальність підготовки цієї постанови пленуму ВССУ, суддя Сергій Хопта зауважив, що аналогічна постанова пленуму була прийнята Верховним Судом України ще у квітні 1994 року. «Звичайно, вона вже не відповідає сьогоднішнім реаліям, оскільки приймалась за інших суспільно-політичних умов, за часів інших процесуальних кодексів, в яких діяв не змагальний та диспозитивний принципи процесу, а слідчий процес. До того ж, терміну «розумні строки» в законах взагалі не було. Крім цього, тоді Україною ще не

була ратифікована Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод, а рішення Європейського суду з прав людини не були прецедентними для суддів», – підкреслив доповідач.

Тому у напрацьованому ВССУ проекті постанови, пояснив Сергій Хопта, на основі прецедентної практики Європейського суду з прав людини  надано роз’яснення того, що таке розумні строки розгляду справ, які його елементи, і такі елементи розкриті на підставі правових висновків, викладених у рішеннях ЄСПЛ. Зокрема зазначається, що розумними повинні бути не лише строки, визначені законом, а й строки, які встановлюються судом для вчинення певних процесуальних дій. Також визначено, якими критеріями слід керуватися визначаючи ці строки на власний розсуд. Крім того, звернуто увагу на недопустимість порушення права на судовий захист шляхом безпідставної відмови у відкритті провадження у справі, зокрема через неналежність до юрисдикції, адже строк розгляду справи починає обчислюватись з дня подання заяви до суду, а такі неправильні ухвали лише його збільшують. Судам надано роз’яснення, як реагувати, якщо розумні строки порушуються у зв’язку з діями, від них незалежних.

Як зазначив заступник Голови ВССУ Станіслав Кравченко, у цілому законодавство досить чітко регламентує строки судового розгляду справ у кримінальному провадженні та провадженні з адміністративних правопорушень. Водночас  у Кримінальному процесуальному кодексі України для визначення часу розгляду кримінального провадження застосовується термін «розумні строки». «Вкрай важливо, щоб суди не трактували це положення вільно, а дотримувалися відповідної практики  Європейського суду з прав людини, де чітко встановлено підходи до визначення строків розумними», – наголосив доповідач.

Також, зауважив Станіслав Кравченко, у проекті постанови роз’яснено, що не може вважатись підставою для зупинення строків притягнення до адміністративної відповідальності, повернення справи до відповідного органу для її належного оформлення. Суди мають якнайшвидше розглянути такі  категорії справ у передбачені законом строки. 

Після обговорення і врахування зауважень пленум ВССУ прийняв ці  постанови в цілому.

У першому читанні судді ВССУ розглянули проект постанови «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна».

Як пояснив Дмитро Луспеник, у проекті постанови насамперед розмежовано способи судового захисту: хто і за яких передумов має право на звернення з позовом про зняття арешту з майна в позовному провадженні, а хто має право лише на оскарження дій державного виконавця чи іншої особи (слідчого) при накладенні арешту на майно. У проекті постанови роз’яснені питання, пов’язані із застосуванням норм СК України, ЦК України тощо.

Заслухавши доповідь, учасники пленуму підтримали проект постанови у першому читанні і створили робочу групу для його доопрацювання та прийняття у другому читанні.

Також судді обговорили узагальнення судової практики розгляду справ із застосуванням Конвенції про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей від 25 жовтня 1980 року (Гаазька Конвенція). Доповідач з цього питання суддя Олена Євтушенко зазначила, що необхідність проведення такого узагальнення виникла у зв’язку з проблемами, пов’язаними із неоднаковим застосуванням судами положень Гаазької Конвенції. Наприклад, деякі суди застосовують до спірних правовідносин норми, які виходять за межі предмета доказування саме у цій категорії спорів.

В узагальненні з наведенням відповідних прикладів із судової практики висвітлено і роз’яснено питання законодавчого врегулювання спорів, пов’язаних з незаконним утриманням (переміщенням) дітей згідно з Гаазькою Конвенцією; підстави для пред’явлення позову до суду у справах згаданої категорії; процесуальні повноваження Міністерства юстиції України як центрального органу для виконання передбачених Гаазькою Конвенцією функцій; особливості розгляду справ цієї категорії по суті, визначення суб’єктного складу, особливості доказування і докази у справах за позовами про забезпечення повернення дитини, строки розгляду заяви, особливості судового рішення, підстави для відмови у задоволенні позовних вимог, а також інші спірні моменти.

Суддями судової палати у кримінальних справах було підготовлено узагальнення судової практики щодо розгляду слідчим суддею клопотань про обшук житла чи іншого володіння особи. Як поінформував заступник Голови ВССУ Станіслав Кравченко, в узагальненні, зокрема, висвітлено питання  процесуального порядку розгляду клопотань про обшук, зокрема, територіальної підсудності розгляду відповідних клопотань, строку їх розгляду, наслідків неявки слідчого або прокурора у засідання з розгляду таких клопотань; процесуальних наслідків недотримання слідчим або прокурором вимог щодо змісту клопотання, встановлених процесуальним законодавством. У цьому контексті акцентовано увагу на тому, що недоліки клопотань про обшук є підставою для відмови у їх задоволенні, а не підставою для їх повернення.

Заслухавши цю інформацію, пленум вирішив доручити судовим палатам у цивільних та кримінальних справах спільно з управлінням правової роботи на основі відповідних узагальнень підготувати лист апеляційним судам для використання в практичній роботі, а також  обговорити доцільність напрацювання відповідних постанов пленуму.