Канівський міськрайонний суд засудив 15-річного хлопця до реального позбавлення волі

Початок лютого 2015 року. 14-річний син каже батькові: "Я знаю, де можна взяти картоплі. Ходімо, наберемо...". Батько погодився. Взяли санки і пішли в сусіднє село Лука, що за два кілометри від Межиріча. Тут син показав батькові нежилий будинок і погріб "з картоплею". Син заліз у погріб і виніс звідти чотири сітки з картоплею. Батько їх прилаштував на санках. Син знову заліз у погріб і виніс звідти сітку з морквою. Для моркви місця на санках уже не знайшлося і батько відніс моркву до сусіднього зруйнованого будинку і там заховав. Син вирішив провести "ревізію" ще й у будинку — батько не заперечував. Хлопчина штовхнув плечем вхідні двері, скоби з навісним замком упали додолу. Через кілька хвилин хлопчина виніс з будинку дві сітки з цибулею, батько відніс їх у сховище до раніше прихованої моркви.

Санки з картоплею до рідного села тягли удвох — батько й син. Дружину не здивували слова чоловіка про те, що картопля крадена...

Тим часом син з "дружної сім'ї" відправився до сусіднього села — забрати приховану моркву та цибулю. Коли повертався з морквою додому, його побачила знайома жінка з Межиріча, запитала, звідки морква, на що хлопчина відповів, що дала знайома батьків. Після цієї зустрічі з жінкою хлопчина вирішив не нести моркву до своєї хати, а заховав поцуплене біля дороги в кущах і пішов додому. Та, як кажуть, "апетит приходить під час їди": по дорозі додому вирішив відвідати ще один нежилий будинок у Межирічі. Хлопчина знав, що в будинку ніхто не проживає, а чоловік з жінкою сюди приїжджають тільки влітку. Підійшовши до будинку, хлопчак вибив скло у вікні, заліз всередину. Із більш-менш цінного угледів у хаті DVD-програвач і вже з "новим уловом" пішов додому.

Як це часто буває, не все стається так, як хочеться: в цей же день до "дружної сім'ї" навідались правоохоронці...

24 березня 2015 року. Канівський міськрайонний суд. На лаві підсудних — 54-річний батько і його 14-річний син...

"Батько, замість того, щоб висадити свій город, ходив з сином красти овочі у людей, — розповідає сьогодні головуючий на тому судовому засіданні суддя Григорій Русаков. — Якби люди тоді впіймали батька, який крав разом з сином, і примусили його з'їсти тих 13 кілограмів викраденої цибулі, можливо, він зрозумів би, як потрібно виховувати сина".

Рішення суду: визнати винними підсудних у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 185 Кримінального кодексу України (крадіжка, поєднана з проникненням у житло, інше приміщення чи сховище або що завдала значної шкоди потерпілому) і призначити батькові і сину покарання у вигляді позбавлення волі на три роки кожному зі звільненням від відбування покарання, встановивши кожному іспитовий строк терміном на один рік.

Не витримав однорічного іспитового терміну тепер уже 15-річний хлопчина з Межиріча — знову вкрав. Цього разу в тому ж самому сусідньому селі Лука заліз у хату 90-річної бабусі і поцупив у неї 1300 гривень... Схоже, лава підсудних, на якій він очікував вироку суду рік тому разом з батьком за викрадені овочі, не стала уроком ні для нього, ні для його батька. Хоча, здавалося, що хлопчина після минулорічного судового вироку став все-таки на вірний життєвий шлях — вступив до Канівського ВПУ. Але в навчальному закладі "проявив байдуже ставлення до навчання, пропускав заняття, запізнювався на навчання, порушував правила поведінки".

Тепер 15-річний хлопчина з села Межиріч знову потрапив на лаву підсудних...

"Вважаю, в тому, що сталося з цим хлопцем, — це вина батьків, — говорить суддя Григорій Русаков. — Це й вина тих служб, які мали б позбавити їх батьківських прав. Батьки хлопчини не працювали, а жили на стипендію сина в 300 гривень". "Під час вже другого судового засідання я запитав у підсудного хлопчини, чи отримує він стипендію і якщо отримує, то що на неї купує, — розповідає Григорій Степанович. — Він відповів, що отримує близько 300 гривень, але всі гроші в нього забирає мати".

Ось цитати з вироку Канівського міськрайонного суду від 28 січня 2016 року: "...будучи раніше судимим 24.03.2015 року Канівським міськрайонним судом за ч.3 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі з іспитовим строком на 1 рік, маючи не зняту і не погашену у встановленому законом порядку судимість, на шлях виправлення та перевиховання не став та повторно вчинив злочин проти власності. Так, підсудний в с.Лука Канівського району проник у будинок потерпілої і викрав у неї 1300 гривень...". "Допитаний в судовому засіданні неповнолітній обвинувачений свою вину у вчиненні кримінального правопорушення визнав повністю. У вчиненому щиро кається, просить суд суворо не карати". "До обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченому суд відносить щире каяття, активне сприяння у розкритті злочину та те, що підсудний є неповнолітнім та відшкодував потерпілій завдані матеріальні збитки, є дитиною, що опинилася в складних життєвих обставинах". "До обставин, що обтяжують покарання обвинуваченому, суд відносить вчинення кримінального правопорушення щодо особи похилого віку".

Вирок Канівського міськрайонного суду від 28 січня 2016 року: "Визнати ... винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 185 Кримінального кодексу України та призначити покарання у виді трьох років позбавлення волі. На підставі частини 1 статті 71 Кримінального кодексу України до призначеного неповнолітньому обвинуваченому покарання частково приєднати невідбуте покарання за вироком Канівського міськрайонного суду, постановленим 24.03.2015 року і остаточно неповнолітньому ... призначити покарання за сукупністю вироків у виді позбавлення волі строком на три роки та один місяць. Міру запобіжного заходу неповнолітньому обвинуваченому... змінити на тримання під вартою в залі суду негайно. Термін відбуття покарання рахувати з моменту затриманням саме з 28.01.2016 року".

Моя розмова з головуючим на описаних вище двох судових засіданнях суддею Канівського міськрайонного суду Григорієм Русаковим відбулась наступного дня після винесення цього вироку.

"Мені, як батькові, важко було все це чути, в цьому розбиратись як судді, приймати це рішення, — говорить Григорій Степанович. — ...В коридорі ви бачили матір цього підлітка — прийшла підписувати дозвіл на передачу синові. Хлопчина зараз сидить в камері, плаче...".

Що тут скажеш?.. Маємо результат ставлення батьків до виховання своєї дитини. Та не тільки виховання, а й демонстрації дитині свого ставлення до життя: ніде на працювати, проживаючи за рахунок стипендії дитини та за рахунок викрадених у людей продуктів харчування...

Якби ж наше законодавство передбачало сувору кримінальну відповідальність батьків за таке їх ставлення до своїх дітей, можливо, й не було б зламаних дитячих доль...

Валерій РЕВА