Футбольні баталії в службових кабінетах Канева

Перемога збірної України з футболу над поляками у відбірковому турнірі Чемпіонату світу 2014 року стала темою дискусії на телеканалі Інтер у передачі “Шустер Live”: учасники передачі — нардепи — ототожнювали баталії на футбольних полях з баталіями у Верховній Раді...

Ця дискусія наштовхнула мене на думку, що футболом займаються не лише на футбольних полях і в парламенті. Цей вірус (інакше назвати, на жаль, не можу — не знаходжу іншого формулювання), який у народі називають “відфутболюванням”, уже заполонив і кабінети регіональних чиновників.

Ось свіжий приклад.

Позовні вимоги пенсіонера щодо “чорнобильських виплат” до Пенсійного фонду в м.Каневі ще на початку липня 2011 року задовольнив Канівський міськрайонний суд. Пенсійний фонд, ні для кого не секрет, подібні рішення Канівського суду масово направляв на апеляційний розгляд. Питання - для чого? Щоб затягнути час чи просто — познущатись над людьми? Адже є Закон України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, цей закон ніхто не відміняв, на підставі цього закону суд першої інстанції виносив рішення. Ні, вирішив ХТОСЬ у Пенсійному фонді: подамо на апеляцію! Якщо цей ХТОСЬ сподівався, що апеляційний суд масово відмінюватиме рішення судів першої інстанції з приводу “чорнобильців”, то він, цей ХТОСЬ, або живе на Марсі, або далекий від поняття “чинне законодавство”, або ж виконує ЧИЇСЬ незаконні вказівки.

Пенсіонер, про якого далі йтиме мова, відстоюючи своє законне право отримати офіційну довідку, яка його цікавить, займається зараз походеньками кабінетами чиновників. Стосовно його судової справи Апеляційний суд виніс рішення: рішення Канівського міськрайонного суду за позовом канівського “чорнобильця” залишити без змін. Іншими словами — Апеляційний суд підтвердив законність рішення Канівського міськрайонного суду на користь пенсіонера. Але “перефутболювання” рішення суду першої інстанції на апеляцію зайняло більше року, більше року пройшло після того, як Канівський суд був буквально завалений позовними заявами “чорнобильців” і “дітей війни”. Тепер цей ХТОСЬ в кабінетах УПФ вирішив підкинути роботи й суддям Апеляційного суду — масово подав практично всі судові рішення першої інстанції на апеляцію. І в Апеляційному суді почали “розгрібати” ці завали справ — виносити відповідні рішення...

Наш пенсіонер, отримавши на руки Виконавчий лист на підставі рішення Апеляційного суду, згадав, що начальник УПФ пан Плисюк В.П. на зібранні громади Канева в Міському будинку культури 29 вересня 2011 року, а потім — на прес-конференції 7 листопада 2011 року заявив, що Пенсійний фонд виконує нарахування доплат “чорнобильцям” за рішеннями суду. Так ось, цей пенсіонер звертається письмово до цього начальника Пенсійного фонду з проханням надати інформацію про суми згаданих вище нарахувань — цікаво стало пенсіонеру, скільки це йому за рішенням суду заборгувала держава в особі УПФУ в м.Каневі та Канівському районі. Заяву прийняли в Пенсійному, зареєстрували, сказали: “через два тижні буде готова відповідь”. Приходить пенсіонер через два тижні за відповіддю. Не знав же він, що уже розпочався другий тайм “футбольної баталії”: тепер в Пенсійному фонді йому заявляють, що для того, щоб надати йому інформацію, яку він просить, потрібен оригінал (!??) Виконавчого листа... Не будемо тут обговорювати законність такої вимоги УПФ, хоча Виконавчий лист надається державному органу лише для виконання рішення суду, а УПФ, керуючись злощасною постановою Кабміну №745, не збирався виконувати судове рішення. Пантеличить інше: два тижні працівники УПФ мовчали (а могли й зателефонувати пенсіонеру!), що для надання відповіді їм потрібен Виконавчий лист... Словом, “відфутболили” пенсіонера ще на два тижні. При цьому йому заявили, що, мовляв, довідку про суми нарахувань ми вам дамо лише по 22 липня 2011 року — на підставі постанови Кабміну №745. Хоча пенсіонер просив довідку відповідно до рішення суду: “з такої-то дати по день припинення права на отримання цього виду доплати до пенсії”. Аргументи пенсіонера, що працівники Пенсійного фонду неправі, зависли в повітрі: оскільки суд першої інстанції виніс рішення “по день припинення права”, а не “по 22 липня 2011 року”, відповідно і нарахування в УПФУ мали виконати по дату звернення за такою довідкою. Реакції — нуль. Правда, пенсіонеру запропонували... звернутись до суду за тлумаченням винесеного судом рішення щодо формулювання “по день припинення права”...

Дивно, що в Пенсійному фонді продовжують “футболити” пенсіонерів до суду за подібними тлумаченнями. Інакше, як знущанням над пенсіонерами я такі дії охарактеризувати не можу. Які ще тлумачення потрібні Пенсійному фонду? Адже на зібранні громади міста 29 вересня 2011 року в Міському будинку культури, присвяченому саме цим судовим рішенням, начальник УПФУ в м.Каневі і Канівському районі Володимир Плисюк під час свого виступа зокрема зазначив: “...А тепер конкретно по рішеннях суду. Ви бачите: є рішення “до припинення права”, зараз — “по 22 липня”. Ми їх виконуємо, але на це необхідні кошти...”

Як бачимо, для працівників Пенсійного фонду, які “футболять” пенсіонера, рішення суду “по день припинення права” і “по 22 липня” — одне і те ж, а в баченні ж їхнього начальника — це різні судові рішення. Принаймні так зрозуміли начальника УПФУ присутні в залі.

Далі — більше. На згаданому зібранні виступила також заступник голови Канівського міськрайонного суду Оксана Льон. В присутності начальника Пенсійного фонду пана Плисюка і повного залу канівців Оксана Миколаївна зокрема заявила, пояснюючи формулювання в судових рішенням “по день припинення права”: “...Що таке припинення права на таку виплату? “До припинення права на таку виплату” суд мав на увазі — “до кінця життя людини, тому що право на пенсію відповідно до Конституції — невід’ємне право і його вже ніхто не забере...”

На цьому ж зібранні громади виступав і депутат Канівської міської ради Євген Касіч-Пилипенко, який повідомив присутніх, що у своєму депутатському зверненні, надісланому до Управління Пенсійного фонду України в м.Каневі та Канівському районі, він вимагає надати йому, як це передбачено законом, законодавчі підстави чи письмові розпорядження вищестоящих державних структур, якими б скасовувались чи призупинялись виконання рішення судів...

Крім роз’яснення щодо судових рішень, які прозвучали на зібранні громади 29 вересня 2011 року, Канівський міськрайонний суд уже виніс кілька судових рішень у тому ж 2011 році, в яких чітко виклав тлумачення своїх рішень “по день припинення права”.

Так, суд вказує, що відповідно до ч.2 ст.45 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” пенсія призначається довічно або на період, протягом якого пенсіонер має право на виплату пенсії відповідно до цього Закону. Крім того, відповідно до ст.49 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” виплата пенсії за рішеннями територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється:

1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості;

2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України;

3) у разі смерті пенсіонера;

4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд;

5) в інших випадка, передбачених законом.

Отже, виплату позивачу пенсії не може бути обмежено будь-яким кінцевим терміном або строком, оскільки це обмежує право позивача на отримання державної пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, яка повинна виплачуватись постійно, один раз на місяць протягом невизначеного часу та без встановлення будь-якого терміну або строку виплати пенсії. Крім того, особам, постраждалим внаслідок аварії на ЧАЕС, зазначеними Законами передбачено основну пенсію за віком та доплату до пенсії як непрацюючому пенсіонеру в розмірі мінімальної заробітної плати, яка в силу ст. 22 Конституції України обмежена або скасована бути не може.

Суд критично оцінює посилання відповідача (Пенсійного фонду України в м.Каневі, - авт.) на припинення виплати пенсії у відповідності із п.7 Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про Державний бюджет України на 2011 рік” №3491-VI від 14.06.2011 р. та Постановою КМУ №745 від 06.07.2011 р., оскільки ні Закон, ні навіть постанова — підзаконний акт, не містять зобов’язання про припинення виплат раніше призначених пенсій та доплат до них.

Після таких судових рішень, які не могли не бачити працівники Пенсійного фонду — відповідача по даній категорії справ, які ще тлумачення судового рішення потрібні працівникам Управління Пенсійного фонду в м.Каневі і Канівському районі? Це питання теж до Вас, шановний Володимир Пилипович, як до керівника УПФУ в м.Каневі і Канівському районі.

Коли я звернувся до заступника голови Канівського міськрайонного суду Оксани Льон з проханням прокоментувати вимоги Пенсійного фонду щодо додаткових роз’яснень рішення суду з формулюванням “по день припинення права”, Оксана Миколаївна відверто здивувалась. “Такі роз’яснення суд уже виносив своїми рішеннями. Рішення суду “по день припинення права” не потребує додаткового роз’яснення, оскільки є законодавство, яким зобов’язані керуватись працівники Пенсійного фонду”, — так прокометувала заступник голови Канівського міськрайонного суду “відфутболювання” Пенсійним фондом до суду за роз’ясненнями канівських пенсіонерів.

До речі, повернуся до виступу на згаданому вище зібранні громади депутата Канівської міської ради Євгена Касіча-Пилипенка. На свій депутатський запит до УПФУ в м.Каневі та Канівському районі надати йому, як це передбачено законом, законодавчі підстави чи письмові розпорядження вищестоящих державних структур, якими б скасовувались чи призупинялись виконання рішення судів, відповіді він так і не отримав. З чого депутат зробив висновок, що таких офіційних вимог для своїх описаних вище дій Управління Пенсійного фонду України в м.Каневі і Канівському районі не має.

Виходячи з викладеного вище, ще одне питання до начальника УПФУ в м.Каневі і Канівському районі: чи не вважаєте Ви, шановний Володимире Пилиповичу, що працівники керованого Вами державного закладу, м’яко кажучи, “грають” з вимогами Кримінального кодексу України, хоча б статтями 365, 367, 382, виконуючи ЧИЇСЬ не зовсім законні УСНІ накази? Адже, як показує історія, після кожної зміни влади в країні знаходяться “стрілочники” і, як правило, в тіні залишаються ті, хто дає усні розпорядження, які не зовсім відповідають винесеним судовим рішенням чи букві закону.

А, як відомо, слово до справи не пришиєш...

Валерій РЕВА