Чи звільниться Канів від наркоманії?

Чи звільниться Канів від наркоманії?

Канів І безпритульні собаки, Канів і "їхня ряба" з їхнім смородом, Канів і Укршампіньйон — не менш "ароматне приваблення для туристів", Канів і набережна Дніпра, яка ста­ла шашлично-пивним притоном. Ну і, зви­чайно, Канів і наркоманія...

Чи може ТАКЕ місто приваблювати тури­стів? Відповідь очевидна...

Хоча, якщо бути відвертим, з останнім є певні зрушення. Можливо тому, що цією про­блемою займається не "всенародно обрана влада", а правоохоронці. Якщо і далі право­охоронні органи йтимуть таким шляхом, мо­жливо, колись про останню в наведеному ви­ще переліку проблему будемо говорити лише в минулому часі...

Останній приклад тому — вирок суду що­до групи з трьох осіб, які ще недавно займа­лися наркотичним "бізнесом" у "духовній столиці".

Працівники УБОЗ тривалий час "вели" канівців, які самі вживали, а також виготовляли наркотики і "ділились" (не безкоштовно) сме­ртельним зіллям зі своїми земляками. Один із них — наркоман зі стажем, 1961 року наро­дження, який неодноразово притягувався до відповідальності за злочини, пов'язані зі збу­том наркотиків. Назвемо його Антон. Перша його судимість — у 1988 році. Народним судом Драбівського району був засуджений до 1 року позбавлення волі. Потім ще три су­димості — у 1999, 2007, 2011 -му. Востаннє, в 2011 році, Канівський міськрайонний суд засудив його до 5 років позбавлення волі з іспитовим терміном на 3 роки — суд враху­вав серйозні проблеми зі здоров'ям чоловіка, той факт, що він доглядав за хворою матір'ю. Але, як сказано уже у вироку Канівського міськрайонного суду від 6 лютого 2013 року, під­судний "на шлях виправлення та перевиховання не став", і засудив його до 7 років поз­бавлення волі з конфіскацією майна.

Разом з ним на лаві підсудних перебувало ще двоє канівців: жінка 1985 року народжен­ня, назвемо її Вірою, яка до цього також мала уже дві судимості — у 2004 році Миронівським районним судом була засуджена до 2 років і 3 місяців позбавлення волі, а потім, у 2011 році, — Канівським міськрайонним су­дом — до 3 років позбавлення волі з іспито­вим строком на 2 роки; та чоловік 1970 року народження, Борис, раніше не судимий.

За цією групою убозівці спостерігали вже давно, з відповідного дозволу суду прослуховували їх телефони, відслідковували їх дії щодо збуту наркотиків.

Так, 6 червня 2012 року, на квартирі, де проживала Віра, вона разом з Борисом виго­товили чергову дозу "для вживання шляхом внутрівенної ін'єкції". Комплектуючими для виготовлення наркотиків їх забезпечував Антон. За 120 гривень в цей же день продали "наркотичний засіб, який знаходився в одно­разовому медичному шприці ємністю 5 мл" канівцю, якому правоохоронцями було дору­чено провести оперативну закупівлю нарко­тичного засобу. Через кілька годин цього ж дня ця трійка знову продала за 120 грн тому ж канівцю нову дозу наркотиків, виготовлену в цій же квартирі. Потім, уже втретє за один день, уже ввечері, за 140 грн продали чергову дозу через посередника тому ж канівцю...

Ця ж історія повторилась ще 8 червня: та ж група і той же покупець, і знову кілька опера­цій купівлі-продажу за один день. Такі опера­ції тривали впродовж тижня — більше деся­ти операцій купівлі-продажу. Так тривало до 14 червня включно. А ввечері 14 червня 2012 року за постановою Золотоніського міськрайонного суду в присутності понятих у ква­ртирі Антона було проведено обшук, під час якого було виявлено, як сказано у вироку су­ду, "особливо небезпечний наркотичний за­сіб, обіг якого заборонений".

Приблизно в цей же час за постановою Кані­вського міськрайонного суду правоохоронці провели обшук у квартирі Віри, де також виявили "особливо небезпечний наркотичний засіб, обіг якого заборонений".   .

Близько опівночі цього ж вечора правоохоронці завітали на квартиру й до третього нашого героя, Бориса. Там також у присутності понятих виявили наркотики.

Всі троє в цей же вечір були затримані правоохоронцями.

Допитані в судовому засіданні обвинувачені Антон, Віра та Борис визнали себе винними повністю і пояснили, що в червні 2012 року за попередньою домовленістю між собою займалися незаконним придбанням, виготовленням та збутом наркотичних засобів наркозалежним мешканцям Канева.

Канівський міськрайонний суд засудив обвинувачених Антона — до 7 років позбавлення волі з конфіскацією майна; Віру — до 6 років і 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна; Бориса — до 6 років позбавлення волі з конфіскацією майна.

Процесуальні витрати по кримінальній справі суд постановив стягнути в рівних долях з обвинувачених. А це, зокрема, оплата більше двадцяти судових експертиз наркотичних засобів, вилучених у засуджених. Вартість однієї такої експертизи — від 176 до 368 гривень...

В народі кажуть, що наркомана виправить або примусове лікування, або могила...

Я попросив висловити свою думку щодо цієї народної теорії суддю Канівського міськрайонного суду Олександра Семеняку, під головуванням якого відбувався судовий процес над нашими трьома героями, суддю, який неодноразово виносив вирок людям, які, зловживаючи наркотиками, поширювали цю чуму в "духовній столиці".

"Злочини в сфері обігу наркотиків, як і кількість наркозалежних людей, із року в рік збільшується. Хоча це збільшення невелике, але воно спостерігається, — говорить Олександр Миколайович. — І на це, на мою думку, впливають різні чинники: і соціально-економічна обстановка в державі, і незайнятість, і відсутність належного лікування, і відсутність належним чином обладнаних медичних центрів з реабілітації наркозалежних.

На жаль, з мого тривалого досвіду роботи в системі правоохоронних органів і в судовій діяльності, я можу сказати, що з таких людей, які вживали наркотики і самостійно, без спеціального лікування з цим порвали, ставши на нормальний шлях життя, — я знаю лише одну людину. Це дорослий чоловік. Коли я його випадково побачив, він працював в одному з магазинів. Він перший до мене звернувся: "Ви пам'ятаєте мене?" Звичайно, пам'ятаю, адже він кілька разів притягався до кримінальної відповідальності за наркотики — ще за радянських часів. В процесі нашого з ним спілкування, цей чоловік сказав: "Я зараз з цим порвав, у мене зараз сім 'я, робота. У вихідні відвідую церкву..." Жінка, яка працює в цьому ж магазині, почувши нашу розмову, додала, характеризуючи цього чоловіка: "Ми на нього покладаємось, як на себе. Порядна і працьовита людина..."

В кінці нашої розмови я сказав йому, щоб тримався, щоб більше не зірвався на старе. На що він відповів: "Я з цим порвав назавжди і згадую це лише як жахливий сон. До минулого повернення уже не буде, це однозначно! Зараз у мене — дружина, діти, робота, я відчуваю радість саме від такого життя. Тому про минуле не хочу навіть згадувати!.."

Хоча цей приклад і поодинокий, але це приклад! Приклад, як силою волі можна повернути себе, свою сім'ю, свою долю, врешті-решт, в нормальне людське життєве русло. Вибір, звичайно, за кожним із нас...

Валерій РЕВА,

за матеріалами Канівського міськрайонного суду